|
У тепер уже колишньому
приміщенні "Радіо Київ", яке сьогодні святкує свій перший
рік, напередоднi уродин безлад. Працівники перманентно питають,
чи працює ще інтернет, звіряють робочі графіки на наступний день
та допізна обговорюють свій переїзд, шукаючи в барикадах численних
картонних коробок чашки та чай. Я допомагаю пакувати плазменні екрани
та розпитую про довгоочікуване нове приміщення - 440 квадратних
метрів на Дегтярівській, 37. А директор радіостанції Олександр Кривошеєнко
розповідає не тільки про вдало прожитий, чи то пак, вижитий рік
на частоті 98 ФМ, а й про проблеми відсутності в ефірі ефемок української
музики та якісних авторських програм, а також про плани, гідні Наполеона.
А вже свій наступний, другий день народження, "Київ" планує
відсвяткувати у регіонах та інтернеті, а також розпочати супутникове
мовлення. Та починати, як відомо, найкраще з початку.
- Олександре
Васильовичу, рік прожити — не поле перейти. Як ви самі оцінюєте
перший рік становлення радіостанції?
- Наша радіостанція
стала певним явищем у житті не тільки киян, а й україномовного суспільства.
Це був свого роду прецедент, який започаткував певну тенденцію у
розвитку інших ефемок та у ставленні самих слухачів до радіо. Адже
ми — єдина в Києві радіостанція, створена самими киянами, єдине
інформаційне радіо, яке спеціалізується на житті міста, тут говорять
українською і ставлять українську музику. Саме громада і повинна
визначати формат, який слухатиме. Комерційні радіостанції з метою
отримання прибутків орієнтувалися тільки на вузьке коло слухачів,
наприклад, від 15 до 20 років, з відповідними музичними смаками.
Якась частина потреб радіослухачів була неохопленою, маю на увазі
передусім корисну інформацію, соціальну... Існувало тільки кілька
мовників, які робили незначні рухи в цьому напрямі. Але і вони працювали
з іншими акцентами — не було в столиці радіостанції, яка б працювала
саме на столицю.
- Але ж побутує
думка про неформатність української музики. Як боролися зі стереотипами?
- Серйозна частина слухачів
вже не буде сьогодні стверджувати, що немає якісної української
музики. Вона не тільки є, а й з'являється в нашому ефірі, відтак
стає затребуваною. А ці комерційні радіостанції насправді дуже чутливо
реагують на потреби слухачів. Крім того, коли ми у 2003 році опитували
киян, то 8 з 10 опитаних говорили, що радіо вони використовують
як тло, розважальну інформацію. А згідно із сьогоднішніми опитуваннями,
кількість людей, які сприймають радіо як джерело серйозної інформації,
збільшилося. От людина їде на роботу, по дорозі отримує інформацію
про пробки і об'їздить їх, або знає, де сьогодні відкриється нова
виставка і яка вистава буде в театрі.
- Передачі якого
плану переважають у ефірі "Радіо Київ"?
- Вони повністю відповідають
заявленому формату, тобто інформаційні. Взагалі інформаційне радіо
— це складна структура, адже набагато важче сформувати колектив,
який би не тільки міняв компакт-диски і розігрував якісь "чупа-чупси"
в ефірі, ми — ціле інформагентство. Хоча призи ми теж розігруємо
— квитки в театр або на футбольні матчі, компакти. А одного разу
слухачі навіть прийшли в редакцію. Дуже цікаво було спілкуватися
з реальними людьми: один студент розповів, що приїхав з російськомовного
регіону і, слухаючи "Київ", почав вчити українську.
- А як зміниться
професійний склад у зв'язку з вашими уродинними пертурбаціями?
- На розважальній ефемці
може працювати десятеро людей, а вже інформаційний формат вимагає
до ста працівників. Саме така кількість (з 60 зросте до 100 осіб)
працюватиме на радіо з наступного мiсяця. Випуски, наприклад, виходять
щопівгодини і навіть вночі, бо, згідно з нашими опитуваннями, є
люди, яким інформація потрібна і о третій годині по опівночі. Цього
ж року в ефірі з'являться щогодинні випуски новин спорту, а зараз
вони виходять тільки тричі на день. Також плануємо збільшити огляди
преси, значно зросте кількість тематичних авторських програм — наприклад,
дві нові програми на історичну тематику. Одна з них називатиметься
"Лабіринтами вулиць" і нагадуватиме справжнє шоу в ефірі:
за допомогою шумових ефектів ми спробуємо відтворити атмосферу старого
Києва. Темою першої програми, скажімо, буде запуск київського фунікулеру
— професійний актор бере автентичний текст виступу міського голови
і з відповідною вимовою його читає... Над цією програмою працюють
три історики.
- Наскільки в
такому випадку є професійним загальний склад редколегії?
- Працюють в нас й інші
професіонали, от Саша Євтушенко працює з авторською програмою "Рок
української вдачі". Безумовною постаттю є Павло Нечитайло,
який робить дуже цікаву програму про етнічну музику "Варган".
Вона дає уявлення про місце української музики в світовому і європейському
контексті, і ви не уявляєте, якою складною вона є у виробництві.
Була програма, присвячена лірникам: можна було почути навіть африканських
лірників! Ви уявляєте собі африканських лірників?
- Не дуже...
- Ну от. Також ми запрошували
в студію чоловік шість шотландців з волинками. Це ж як складно було
звукорежисерові налаштувати апаратуру, коли вони почали грати в
прямому ефірі!
- Чи правда,
що ваша радіостанція має в розпорядженні найбільший в Україні архів
вітчизняної музики?
- Так, у "Києва"
справді найсерйозніший архів українських пісень. Це приблизно десять
тисяч фонограм. До нас звертаються самі виконавці, але це після
тих чуток, які поширювали меломани, слухаючи наші хвилі. До того
ж наші журналісти, які мають багато музичних знайомих, просто приносять
до студії записи. От відомий всім Олег Скрипка якось зауважив, що
на наших хвилях почув те, чого ніде ще не чув, це при тому, що він
українською музикою багато років опiкується професійно. Та й люди,
з якими ми працюємо — а це відомі всій країні україномовні зірки
— кажуть, що наша радіостанція стоїть в їхніх машинах на першій
позиції.
- За яким принципом
відбувається відбір треків, які лунатимуть в ефірі? Адже не вся
українська музика є якісною.
- Це дуже тонке запитання:
підтримати українського виконавця — це святе. Але ж не треба і напружувати
слухачів. Нас постійно переконували, що ми не знайдемо стільки якісної
української музики. Але все вийшло! Щогодини в ефірі лунає історія
української пісні, де представлена українська естрада, є рок-виконавці,
й інші. Тобто слухач конкретно знає, що у такий-то фіксований час
можна почути пісню з такого-то напряму плюс невелику інформативну
підводку від музичного критика. А Євгенія Стрижевська, яка веде
програму "Джазове місто", сама закохана у музику цього
напряму і передає ці настрої слухачам. А взагалі наш ефір складається
не тільки з української музики.
- Якось ви сказали,
що збираєтеся урізати музику в ефірі за рахунок збільшення авторських
програм. Можливо, варто піти на радикальний крок і забрати навіть
якісну, та закордонну музику, але залишити українську?
- Буде зменшення музики
взагалі, натомість з'являтимуться музичні програми, тобто та ж музика,
тільки представлена по-іншому. Як показують наші соціологічні опитування,
слухачам "Києва" подобається саме двомовний формат музики:
українська та справді хітова світова. От коли слухач послухав Стінга
чи "Бітлз", а потім українську пісню, то зазвичай, складається
враження, що вони стоять майже на одному рівні. І людина перестає
комплексувати з приводу другосортності нашої музики.
- На ногах ви
і справді стоїте міцно. А як святкуватимете перший день народження?
(Олександр Васильович
відкидається в кріслі і задоволено усміхається. - Авт.)
- Як завжди, радіо-марафоном - це
12 годин мовлення, присвяченого обговоренню концептуальних тем,
пов'язаних не тільки з нашим радіо, а з діяльністю ЗМІ взагалі.
Приходитимуть урядовці (наприклад, вiце-прем'єр Томенко) чи критики,
відомі громадські діячі, які в прямому ефірі, спілкуючись з радіослухачами,
обговорюватимуть різні питання. А вiдкриє ефiр мер Києва Олександр
Омельченко. Для урочистого освячення нового редакційного приміщення
запросили настоятеля УПЦ Київського патріархату Філарета, а також
планується підписання договору з американськими колегами з "Радіо
Свобода". Ми транслюватимемо з шостої - сьомої години ранку
випуски повідомлень власкорів "Свободи" зі всього світу,
а ввечері - розмови в прямому ефірі з відомими людьми.
Дарина ГОРОВА
|
