|
Панове! Чи не здається
Вам, що радіоефір нашої країни сповнений близнюками? Чи можете Ви, увімкнувши
приймач, сказати напевно, яка станція своїми чарівними звуками наповнює
повітря, входить у Ваші вуха та сягає глибин Вашої душі? Ні, не варто
дивитися на шкалу - так було б надто просто... Хоча, може, Ви й не знаєте,
яка станція "прописалася" на кожному конкретному мегагерці ефірного
простору Вашого міста...
Чому ж так трапляється? Невже варто
мати в ефірі десяток станцій, що пропонують слухачам один і той самий
стандартний набір музичних композицій, однотипних конкурсів та подібних,
як дві краплинки води, програм? Та й музики хіба в світі мало - чому
ж ми чуємо якісь 40-50 гарячих хітів від зірок (а частіше - "зірочок")
новомодної поп-культури? Питання, напевно, є риторичним...
Мабуть, правий був пан Чарльз Дарвін
- всі ми є трошки мавпами. І саме цей синдром мавпи керує нашим життям
та псує його, гальмує розвиток суспільства. "When you're in Rome, do
as Romans do!" - "Коли ти в Римі, чини, як римляни!"- так кажуть англійці.
Але у нас, на пост-радянському просторі, цей принцип став чи не нормою
життя, а тим більше, бізнесу - у тому числі, радіобізнесу. Тут і бажання
наслідувати "щасливчиків", що вже досягли певного успіху, і намагання
"сподобатись" усім, аби охопити найбільшу аудиторію. Та хіба часто копія
стає кращою за ориґінал? І чи потрібна комусь та копія? А щодо бажання
сподобатись усім... Комусь подобаються банани, хтось полюбляє яловчину,
а французи взагалі із задоволенням їдять жаб'ячі лапки. А якщо це все
змішати (можна навіть через м'ясорубку пропустити) - чи споживатиме
таку їжу хтось із вище перерахованих? Хоча, не буду заперечувати - очевидно,
знайдуться такі гурмани, які казатимуть, що це є дуже круто; а за умови
гарно розробленої рекламної кампанії завжди можна сподіватися на натовп
тінейджерів-послідовників, готових з кулаками захищати право на існування
такої страви - навіть при тому, що при першій деґустації їх тягтиме
на бесіду тет-а-тет з унітазом...
Отже, чи не час урізноманітнити
ефір, наповнивши його безліччю облич? Так, я вже чую голос скептика
з категорії "homo soveticus", а отже, відповідаю - таких облич може
бути скільки загодно. Принаймні, на наш частотний ресурс вистачить.
І тут надійшов час згадати про інше британське прислів'я - "Birds of
the feather flock together" - птахи одного виду гуртуються у спільну
зграю. А як відомо, кожен вид птахів харчується по-своєму... То чи не
буде ефективнішою реклама, чітко зорієнтована на певну групу? Звичайно,
це питання до власників станцій, але чи буде на нього дана позитивна
відповідь у часи, коли мас-медіа обслуговують інтереси олігархічних
кланів та женуться за миттєвими надприбутками, сказати важко...
На Заході, де історія
комерційного радіомовлення нараховує вже 8 десятків років, це питання
вже давно розв'язали. І на сцену вийшов Його Величність Формат. Звичайно,
і там все робилося не одразу - перша комерційна радіостанція у Сполучених
Штатах розпочала мовлення у 1920-му році, а програмування радіоефіру
стало нормою у тій країні лише з настанням 50-х років. Але ж не слід
забувати, що 50-ті роки 20-го сторіччя - початок фонографічного буму
в Америці, час появи зародків нових музичних стилів та напрямків. Та
як би там не було, перший плей-ліст було складено 1955-го року на радіостанції
"KXOL" у містечку Форт-Ворт, штат Техас. Авторами цього "дива" були
Чак Даневвей та Кент Бьоркгарт. Варто, щоправда, відзначити, що у Сполучених
Штатах iснування плей-лістів виконує ще одну функцію (окрім формування
чіткого формату): складаючи плей-ліст, музичний редактор намагається
унеможливити пейолу. Це ганебне явище полягає у тому, що ді-джеї, отримавши
певну суму хабаря від виконавця чи фонографічного лейблу, просувають
на ефірному ринку певні композиції, ставлячи тим самим музикантів у
нерівні умови.
А що ж у нас? Так, звучне
слово "формат" частенько лунає з вуст власників та працівників радіостанцій.
Але навіть якщо вони й намагаються називати визначення формату свого
"дітища" (окрім сірих "музично-інформаційний канал"), частенько їх слова
не зовсім відповідають дійсності. Ну скажіть, чи можна стверджувати
на 100 відсотків, що станція працює у форматі "CHR", коли плей-лісти
станцій цього формату мають складатися за аналізом міжнародних чартів
- у якому такому "American Top 40" можна побачити таких з дозволу сказати
"зірочок", як "Иванушки International" чи "Льомі-Льом"? Питання не потребує
відповіді. Дещо ближчою до істини є інша звучна назва - "Hot AC", але...
То, може відмовитись від
західних стандартів та вигадати свої, власні? Як, скажімо, це зробив
росіянин Кирилл Мошков у своєму посібнику "Радиовещание для начинающих".
Він пропонує для пост-радянських реалій такі формати:
- Хіт-радіо (аналог CHR,
EHR тощо) - сучасна популярна музична культура з урахуванням міжнародних
та національних чартів.
- Національне хіт-радіо
- національна популярна музика. Танцювальне радіо - популярна танцювальна
культура (techno, jungle, house та інші подібні стилі).
- Сучасна музика (аналог
AC, Hot AC, NAC, AOR, New Rock/Alternative) - якісна поп-музика для
дорослих, класика рок-музики, поп-джаз, ритм-н-блюз, частково - соул,
сучасний рок та альтернатива.
- Хіти минулих років (аналог
Oldies, National Oldies, Modern Oldies) - популярна музика 40-х -
80-х років.
- Некомерційна полістилістика
(аналог Public Radio, Rock Talk тощо) - аванґард, альтернатива, електроніка,
етнічна музика, рок тощо.
Але
чи варто вигадувати власного ровера? Ми вже мали свій діапазон УКХ,
свою полярно-модульовану стереосистему... Чи не краще взяти Західну
систему форматів та пристосувати її до наших реалій, трохи змінивши
окремі елементи, але в цілому зберігаючи структуру кожного формату?
Нині у Сполучених Штатах,
зокрема, нараховується близько 12-ти тисяч радіостанцій, що представляють
приблизно 80 форматів радіомовлення. Звичайно, наявність того чи іншого
формату у кожному конкретному місті визначається за аналізом ринку.
І зовсім не обов'язково, що Ви знайдете хоча б половину з цих форматів
в ефірі одного населеного пункту.
Хочеться сподіватися, що
колись і в Україні буде щось подібне, а поки пропоную Вам ознайомитись
із переліком та короткою анотацією до основних форматів радіомовлення.
Борис
Скуратівський
Тут
читати далі
|
