|
Пропонуємо коротку
розповідь ветерана фондової фонотеки Українського радіо Наталії
Леонідівни Шаповаленко про свою малопомітну, але таку важливу справу.
- Я беззмінно працюю
рядовим фонотекарем із серпня 1970 року. В ті роки тут було трошки
примітивніше, комп'ютерів не було. А тепер я, звичайно, вмію користуватися
комп'ютером - раз-раз набрав і все відомо - де зараз знаходиться
потрібна плівочка. Раніше всю картотеку вели у великих книжках.
Там ми все і всіх реєстрували. Дуже багато було користувачів. Для
зручності на стелажах ми робили помітки про плівки, а далі на коробці
вже більш докладну інформацію - рік запису фонограми, дані про виконавця
і так далі. У картонних коробках зберігаються три види магнітних
плівок, які різняться за хронометражем. Є окремо по одній пісні,
а є і великі частини, де записані фрагменти опер, симфоній… Звукорежисер,
ставлячи такі композиції на відтворення в ефірі, мусить точно розрахувати
момент, коли одна плівка закінчилася, а іншу потрібно ввімкнути.
Ось на цій полиці гімни всіх держав. А поряд повідомлення про звільнення
міста Севастополя від гітлерівських військ, голос Юрія Левітана…
Повідомлення про капітуляцію фашистської армії...
Раніше разом зі мною на радіо працював
мій чоловік Володимир Павлович. Він був ведучим дитячої редакції
і дуже відомим композитором. Багато писав музики для дітей. У 2007
році йому виповнилося б сімдесят п'ять. Чоловік був родом з Полтави
і нині місцева музична школа №2 носить його ім'я. Радіокомпанія
вважається шефом цієї школи., керівництво наше регулярно відвідує
Полтаву. В зібранні фондової фонотеки зберігаються записи творів
мого чоловіка. Їх часто замовляють. Мені це приємно, Ви мене розумієте?
А я охороняю і зберігаю ці записи.
Світлана Борисова, начальник дільниці
картотеки та архіву: "На Сирці є наш філіал - архів, де
зберігаються найдавніші записи, - доповнює колега Наталії Леонідівни,
- а ще в радіокомпанії є фонотека тимчасових записів. Їх, зокрема,
присилають наші кореспонденти з областей, регіонів. На цих плівках
записані різні програми, репортажі, трансляції та інше, що режисери
вважають за потрібне зберігати певний час для подальшого використання;
на коробках зазначений необхідний строк зберігання."
Валентина Яструб, фонотекар:
"Коли строк закінчився, тоді плівку можемо надавати авторам
для повторних записів. А коли хтось із журналістів вирішить, що
його матеріал необхідно зберігати вічно у фондовій фонотеці, пишуть
лист-прохання на ім'я керівництва з аргументацією. Фонотекою користуються
співробітники всіх програм українського радіо - Першої програми,
радіо "Промінь", радіо "Культура", Всесвітньої
служби українського радіо… Раніше, коли радіо й телебачення були
одним підрозділом, фонотекою користувалися і телевізійники."
Наталія Шаповаленко: "Є
ще архів кіно-фото-фоно-документів на Солом'янській площі, але вони
просто наші колеги і мають свій окремий статус, хоча ми з ними перетинаємося.
До речі, фонотеки українського радіо - це найбільше зібрання записів
класичної, естрадної, популярної музики, репортажів, радіоспектаклів
та інших фоно-матеріалів з усієї України. Це наш справжній золотий
фонд. Мозок нації. Зараз ми поступово переходимо на цифрові носії.
Є такі плівки-ветерани, які з 1986 (!) року постійно в роботі. Але
стан плівок може бути різним. Буває таке, що вже й переписати не
можливо. Тоді ми її списуємо. Це справжня трагедія - мати на руках
сотні метрів запису, які уже мертві… До речі, 1995 року у нас була
страшна пожежа. Фонотека не так від вогню постраждала, як від ліквідації
пожежі - рятувальники залили сотні плівок, які вже не відтворити
і їх списали...
Десятки стелажів, сотні полиць, на
яких тисячі й тисячі безцінних плівок. Це особливий "багаж".
Його можна відчути лише ввімкнувши. Вимкнув, і все. Його немає.
Це не картина, яку повісив на стіну і можеш дивитися скільки схочеш.
Цю звукову "скульптуру" не запам'ятати цілком як образ,
навіть коли знати напам'ять, його відтворювати можна лише послідовно.
Такий матеріал вимагає особливого ставлення до себе. В сенсі відношення
до нього як до раритету. Умови зберігання цього надбання мають бути
ідеальними.
Валентина Яструб: "Такі
самі умови мають бути і для персоналу, бо робота наша досить шкідлива
- за санітарними нормами довго знаходитися у приміщенні, де величезна
кількість такої плівки небезпечно для здоров'я.
Наталія Шаповаленко: "Я
щаслива людина, бо займаюся улюбленою справою. А у щасливих людей
проблем нема, є тільки клопоти, і то не завжди. А взагалі, я вважаю,
що у людства є одна величезна проблема - проблема збереження інформації…".
Олександр КОЧУБЕЙ
|
